РЕДУПЛІКА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Засіб словотвору, який полягає у подвоєнні основи слова або цілого слова. У словотворенні редуплікація є одним із засобів словоскладання, при якому нове слово утворюється за допомогою подвоєння, повторення основи (напр., укр. ледве-ледве, рос. чуть-чуть і т. п.) (Сл. лінгв. терм., 1957, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 483.