Що oзначає слово - "резинка"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


РЕЗИ́НКА, и, ж., розм.

1. Шматочок гуми для стирання написаного. В руках у барона з’явилась Тарасова резинка для стирання олівця (Ільч., Серце жде, 1939, 121); В перерву стає [учень Митя] у куток біля груби І чистить резинкою губи і зуби, Свій довгий язик витира [від чорнила] об кашкет (С. Ол., Вибр., 1959, 153).

2. Тасьма або шнур з гумових та простих ниток, що розтягуються в довжину. Чорні коленкорові штани на резинці перехоплювали його ноги на щиколотках, здувалися пухирями і голосно стріляли на кожному кроці (Перв., Опов.., 1970, 84); Не йшов [Сягайло], а сягав своїми довгими короткоштанними ножищами в старовинного фасону ботах, які не защіпувались, а стягалися резинкою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 35); // Пристосування з гумової тасьми для підтримування панчіх, шкарпеток на нозі. — Ііх, ііх!пищала вона, потрапивши у воду, і так високо підіймала халат, що Тимко бачив надавлені і натерті резинками червоні смужки на ногах вище колін (Тют., Вир, 1964, 228).

3. тільки одн. Особливий вид в’язки, який надає виробові властивості розтягуватися. Більшість трикотажних виробів по краях обробляють резинкоюрубцюватою, пружною тканиною, яка йде на виготовлення манжетів, комірців, поясів, низу виробів (В’язання.., 1957, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 487.