РЕЗИ́НОВИЙ, а, е, розм. Вигот., зробл. з резини (у 1 знач.). Добриловський підвівся з крісла і навшпиньки, ніби на резинових підошвах, нечуйно підступив до Сусани Уласівни (Н.-Лев., IV, 1956, 128); Він уже давно їх [чоботи] пропив «з горя» і тепер ходив так, що одна нога була в резиновій калоші, а друга обгорнена онучкою та ув’язана мотузкою (Гр., II, 1963, 276); Кречет стоїть біля колони, помалу знімає резинові рукавички, дивиться на Ліду, похитнувся і опустився на сходи непритомний (Корн., І, 1955, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 488.