РЕЗОНЕ́РСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Довго й нудно просторікувати про що-небудь повчальним тоном. Він і резонерствує, поважний і навіть солідний, і навіть не без запалу скаже іноді слово (Про мист. театру, 1954, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 489.