РЕКОГНОСЦИРО́ВКА, и, ж.
1. військ. Розвідка, що провадиться перед початком бою з метою уточнення розташування сил ворога, характеру місцевості і т. ін. Текля, послана на рекогносцировку, повернулася і схвильовано сповістила, що то з полковим оркестром на чолі прогарцював ескадрон драгунів, присланий у Стародуб на втихомирення (Смолич, II, 1958, 38); Комбриг з’явився до себе в штаб уже після проведення рекогносцировки (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 6).
2. геод. Огляд та обслідування місцевості з метою вибору положення астрономічних та геофізичних опорних пунктів для топографічних зйомок. Результатом її [експедиції] була загальна рекогносцировка всього моря, з’ясування глибин і широт (Видатні вітч. географи.., 1954, 80); Спочатку перед безпосереднім укладанням траси провадять попередню рекогносцировку місцевості, а в процесі трасування поточну (місцеву) рекогносцировку (Інж. геод., 1959, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 494.