РЕКОМЕНДА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Позитивний усний або письмовий відзив про кого-небудь, як правило, з порукою за нього. З Брянським він пройшов шлях від самої Волги. Брянському він давав рекомендацію в партію (Гончар, III, 1959, 123); Особи, що вступають у партію, подають автобіографії та рекомендації, і їх кандидатури обговорюються на відкритих зборах осередку (КП України в резол. і рішен.., 1958, 142); — Коли вас, пане старосто, виженуть з роботи, — а вас виженуть-таки колись! — то приходьте до мене і я вам дам рекомендацію до Львівського цирку (Кол., Терен.., 1959, 379); // Характеристика кого-, чого-небудь. Він показав власноручно посаджені яблуні, дав їм добру рекомендацію (Коцюб., І, 1955, 320).
2. Порада, вказівка кому-небудь; пропозиція. Рекомендації та розробки українських економістів дістали всесоюзне визнання (Наука.., 3, 1971, 6).
3. Дія за знач. рекомендува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 494.