РЕКОРДСМЕ́Н, а, ч. Спортсмен, який установив рекорд (у 1 знач.), досяг найвищих результатів у змаганнях з того чи іншого виду спорту. Всі визнають, що для досягнення рекордів треба дуже багато працювати, але масштаби цієї неймовірної роботи знають тільки самі рекордсмени та їхні тренери (Собко, Стадіон, 1954, 113); А. Бондарчук у сезоні 1969 року став чемпіоном Європи та рекордсменом світу з метання молота, значно випередивши багатьох видатних спортсменів інших країн (Наука і культура.., 1970, 207); * Образно. Жодна транспортна машина не може зрівнятися з ракетою — рекордсменом швидкості і висоти (Наука.., 8, 1958, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 496.