РЕКРУ́ТЧИНА, и, ж., іст. Рекрутський набір. Кожен з них думав у цю мить, що і його може незабаром спіткати рекрутчина (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 137); Введення рекрутчини з кінця XVIII ст. дало поштовх до витворення цілого ряду рекрутських пісень (Муз. праці, 1970, 238); Характерним явищем суспільного життя країни як дореформеного, так і пореформеного періоду була рекрутчина та служба в царській армії (Нар. тв. та етн.. 3, 1968, 37); // Перебування в рекрутах, рекрутська служба. Він зарані пильнував про те, щоб та рекрутчина не стала синові дуже важкою та гіркою (Мирний, IV, 1955, 35); Важке слово не йшло з вуст, а уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Рибак, Помилка.., 1956, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 497.