РЕКТИФІКАЦІ́ЙНИЙ, а, е, спец. Признач. для ректифікації. Саня впізнала того, кому належав голос. Та був Гриць Частій, технік ректифікаційного цеху (Шовк., Інженери, 1956, 104); Мов вартові, височать сорокаметрові ректифікаційні колони установки атмосферно-вакуумної трубчатки (Роб. газ., 25.ІІ 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 497.