РЕКТОРА́Т, у, ч.
1. Адміністративно-учбове управління вищого навчального закладу, підпорядковане ректорові. Перетворюючи в життя постанови партії і уряду, ректорати, партійні організації і кафедри суспільних наук розробили і здійснюють конкретні заходи по дальшому поліпшенню викладання суспільних наук, підвищенню їх ролі в ідейному вихованні студентів (Ком. Укр., 3, 1968, 38).
2. Приміщення цього управління. — Провалився. Додому їду. — Ти що, здурів? Ще не все втрачено. Ану, ходім. — І він потяг Уласа до головного корпусу університету, на ходу розказуючи, що його викликають на розмову до ректорату, і докоряв йому (Тют., Вир, 1964, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 498.