РЕЛЬЄ́ФНИЙ, а, е.
1. Який виступає над поверхнею; опуклий. На стінах шлюзу, якщо не Каховського, то, можливо, Кременчуцького, слід було б написати рельєфними літерами імена і прізвища всіх будівників станції (Довж., III, 1960, 99); Широкі плечі й могутні груди, руки з міцними рельєфними м’язами були не по-дитячому сильні (Собко, Скеля.., 1961, 13); В центрі [плити] зображена людська фігура з рогатою головою.., а також олень. Навколо них — чотири рельєфні зображення коней (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 69); // З випуклим узором на поверхні. Значну роль в оздобленні деяких жилих приміщень відігравали в минулому розписний або рельєфний кахель для облицювання печей (Жилий буд. колгоспника, 1956, 125); Вони [вази] відзначаються стрункою красивою формою, а їх рельєфний орнамент, майстерно пов’язаний з формою, є яскравим прикладом творчого використання стародавніх зразків народного мистецтва (Матеріали з етногр.., 1956, 18).
∆ Рельє́фна ка́рта — макет (карта) із скульптурним зображенням нерівностей земної поверхні. Худий, сутулуватий, він стояв посеред кімнати над рельєфною картою пересіченої місцевості (Гончар, Людина.., 1960, 9).
2. перен. Чітко окреслений, яскраво виражений; виразний. Напрочуд рельєфні [у творах Гончара] портрети Глухенького, Гаркуші, Зої, Веснянки і багатьох інших людей, зображених із справжньою живописною зримістю… (Про багатство л-ри, 1959, 234); Цікавим зразком застосування народної танцювальної музики для створення рельєфної зображальної балетної сценки є «Метелиця» в дитячій опері Лисенка «Зима і весна» (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 500.