РЕМІНЯ́ЧКА, и, ж. Зменш, до реміня́ка. Кожен своє робить: я чобота лагоджу або якусь там ремінячку від збруї (Мур., Бук. повість, 1959, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 502.