РЕНЕГА́Т, а, ч.
1. Той, хто поступився своїми переконаннями і перейшов у табір противників; зрадник. Ренегати бувають у всіх революційних партіях, у всіх країнах, і завжди знаходяться серед них майстри на ефекти (Ленін, 20, 1971, 92); Були, нарешті, і такі критики, що маскувалися під марксизм (журнал «Дзвін»), а насправді стояли на позиціях соціал-шовінізму. Вони швидко виявили себе ренегатами революції і марксизму (Від давнини.., І, 1960, 62); Для здійснення своїх підступних намірів імперіалістичні кола вдаються до послуг різного роду ренегатів, відщепенців, зрадників своїх народів (Ком. Укр., 7, 1968, 80).
2. Людина, яка зреклася своїх релігійних уявлень, свого віросповідання; відступник. До Римської церкви належала чимала частина суспільства, і ніякі заходи братства не могли тоді ані знищити ренегата, ані навіть витиснути з цеху, чи то з купецьких лав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 505.