РЕПАТРІА́ЦІЯ, ї, ж., політ, 1. Повернення емігрантів на батьківщину з поновленням їх у правах громадянства. Багато років прожив у Бельгії та Англії. Лише завдяки найгуманнішому актові Радянського уряду мені вдалося порядком репатріації повернутись на Батьківщину (Мист., 6, 1957, 23).
2. Повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни. За останні роки в Аргентіні, як і в інших країнах американського континенту, виник рух за репатріацію радянських громадян на батьківщину (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 134); Радянська делегація пропонувала, щоб у статуті організації в справах біженців були передбачені як головне завдання — репатріація і повернення біженців на батьківщину (Рад. Укр., 8.XII 1946, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 508.