РЕПЕ́Р, а, ч., геод.
1. Закріплений на місцевості знак у вигляді стовпчика, рейки і т. ін., що позначає висоту над рівнем моря, визначену нівелюванням. Зліз [Синявін] на невеличкий припічок на скелі, де стояв репер (Ле, Міжгір’я, 1953, 171); На старому кукурудзищі навколо репера — пакільця, що визначає центр стовбура майбутньої шахти, — стояли слюсарі-монтажники (Рудь, Гомін.., 1959, 145).
2. військ. Допоміжна точка, за допомогою якої здійснюється пристрілювання гармат з подальшим перенесенням вогню на ціль.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 508.