РЕПЕТИ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Розучування або пробне виконання спектаклю, п’єси і т. ін. як основна форма підготовки театрального колективу чи окремого актора до виступів. [Яковчук:] Сьогодні репетиція танцювальної групи самодіяльності (Собко, П’єси, 1958, 271); Артист на прем’єрі грає не так, як на репетиції, — до нього приходять справжнє натхнення і впевненість. Він може перевтілитися до кінця, навіть забути на час, де він (Мушк., День.., 1967, 109); // Попереднє пробне виконання чого-небудь. По Хрещатику, пустельному, безлюдному, на повній швидкості повертаються з репетиції параду танки (Собко, Матв. затока, 1962, 316).
∆ Генера́льна репети́ція див. генера́льний.
2. перен. Яка-небудь подія, що є провозвісником майбутнього, ніби підготовкою до нього. Але ми бачимо, що російська революція була, по суті,.. однією з репетицій всесвітньої пролетарської революції (Ленін, 38, 1973, 136).
3. заст. Репетиторство. Рожанський знайшов собі репетицію з квартирою і харчами, то оце на тім тижні вибирається (Л. Укр., V, 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 509.