РЕСПІРА́ТОР, а, ч., спец. Прилад для індивідуального захисту органів дихання від пилу, отруйних випаровувань, газів і т. ін. Працювати в отрутосховищі слід у халатах, респіраторах або марлевих пов’язках, рукавицях та пилонепроникних окулярах (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 51); Десь дістав [Павло] нового синього комбінезона, захисні сині окуляри і від куряви на груди повісив респіратора (Кучер, Прощай.., 1957, 477); Вона відступилася на два кроки, сіла в фотель і зняла марлевий респіратор (Смолич, І, 1958, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 513.