РЕСТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Проводити реставрацію (у 1 знач.). Найбільша частина моїх наукових праць основується на текстах давніших пам’яток південно-руського письменства, які я відкрив або критично реставрував (Фр., І, 1955, 41); — Куди він дивиться? — Сюди, на Пешт. Вірніше, на те зелене поле, де через багато років виростуть квартали Пешта. — Хочете реставрувати? (Гончар, III, 1959, 267); Напружена післявоєнна ситуація склалася у колгоспі.. Треба і степи зорати, і клуби реставрувати, і школи відбудувати (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 43); Щоб переробити підлоги, треба було мати технологічне устаткування. Робітники знайшли вихід — реставрували стару розчиномішалку, зробили шліфувальну машину (Роб. газ., 9.IX 1966, 3).
2. Здійснювати реставрацію (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 514.