РЕФО́РМА, и, ж.
1. Перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури. Першим завданням, що постало перед болгарськими мовознавцями безпосередньо після визволення [від фашистського ярма], була реформа орфографії (Мовозн., XIV, 1957, 131); Педагогічні ідеї Остроградського про реформу народної освіти.. не втратили жачення і в наші дні (Знання.., 1, 1966, 13); Економічна реформа і перехід на п’ятиденний робочий тиждень відкривають можливості для більш масового охоплення трудящих заняттями фізичною культурою і спортом (Ком. Укр., 8, 1967, 67); Петровська грошова реформа стала важливим кроком у впорядкуванні монетної справи в Росії (Наука.., 12, 1960, 6).
2. Політичне перетворення, що здійснюється панівним класом без порушення основ існуючого ладу; // Скасування кріпосного права в Росії в 1861 р. Реформа 1861 року лишилася тільки реформою через крайню слабість, несвідомість, розпорошеність тих суспільних елементів, інтереси яких вимагали перетворення (Ленін, 20, 1971, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 519.