РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст. Строк. Реченець умовленої сплати вже минув (Фр., VII, 1951, 115); Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю… (Коцюб., І, 1955, 112); Надійшов реченець виїзду до війська (Ков., Світ.., 1960, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 522.