РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис, 1864, № 1690); Прийшов — ні ситця, ні решітця (Укр.. присл.., 1963, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 525.