РИ́БКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ри́ба 1. Ми їх витягали на сонце, тих яскравих, розмальованих рибок, більше подібних до екзотичних квітів, аніж до риб (Коцюб., II, 1955, 300); І річечка недалечка петляє, і лісових ягід досхочу, і тетерюків сила-силенна. А в річечці, глянь, рибка виграє (Донч., II, 1956, 8); * У порівн. Діточок бог дав тільки дівчинку, Оксану. Цокотуха така! як рибка весела, а проте розумне й слухняне дитятко (Вовчок, І, 1955, 85).
∆ Золота́ ри́бка — одомашнений китайський золотий карась. В фонтанах плавали золоті рибки (Н.-Лев., III, 1956, 295); Перші відомості про вирощування золотих рибок у штучних водоймах Китаю датуються 968 роком н. е. (Знання.., 1, 1972, 18); Летю́ча ри́бка див. летю́чий.
◊ Лови́ти ри́бку в каламу́тній воді́ див. лови́ти. 2 Пестливе звертання до дівчини, жінки. Пішов старий, покликав меншу дочку: — Тетянко, йди, моя рибко, до сестриці: вона у великій печалі, — розважатимеш її (Вовчок, І, 1955, 93); [Ряженко:] Ну, рибко моя… Які новини? (Мик., І, 1957, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 528.