РИБОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Який займається рибною ловлею як промислом. Риболовецька бригада; Риболовецький колгосп; Риболовецька артіль; // Пов’язаний з ловінням риби. Премудрості риболовецької справи дід Галактіон, напевне, позичив у свого діда (Донч., VI, 1957, 58); Риболовецький промисел.
2. Признач. для ловіння риби. Передбачувані кілька годин затримки, доки підійде буксир, дещо розхолодили екскурсантів, але незабаром — хто почав лагодити риболовецьку снасть, хто уп’явся в книжку (Ю. Янов., II, 1954, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 529.