РИ́БОНЬКА, и, ж.
1. Пестл. до ри́ба 1. — Чи проживе рибонька без водиці..? Так і я не проживу без твоєї любові (Кв.-Осн., II, 1956, 336); Ходять, виблискують рибоньки, швидко мигтять в глибині (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 21); * У порівн. Зажурилась чорнобрива, Тяжко зажурилась, Плаче, плаче та ридає, Як рибонька б’ється… (Шевч., II, 1963, 167).
2. Пестливе звертання до дівчини, жінки. Ой вийди, вийди, серденько Галю! Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 39); — Скажи ж мені, рибонько, скажи, донечко моя, втіхо моя, скажи мені, чим тебе рятувати, чого тобі бракує? (Хотк., II, 1966, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 530.