РИ́ФЛІ, ів, мн., техн. Борозенки, заглиблення та виступи на якій-небудь поверхні. Вальці м’ялок мають рифлі, причому рифлі одного вальця заходять в проміжок між рифлями другого вальця в кожній парі, утворюючи, таким чином, поле м’яття (Техн. культ., 1956, 116); До підбичників [молотильного апарата комбайна] спеціальними болтами прикріплено рифлені бичі. Напрямок рифлів кожних двох сусідніх бичів різний — в «ялинку» (Зерн. комбайни, 1957, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 545.