РИ́ФОВИЙ1, а, е, геол. Стос. до рифу (див. риф 1). Сама вершина Ай-Петрі складена з масивних рифових вапняків (Геол. Укр., 1959, 605); Наявність фтору в мінеральних водах вуглекислих джерел пояснюється концентрацією його в морських відкладах, особливо в рифових утвореннях (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 26).
РИ́ФОВИЙ2, а, е, мор. Стос. до рифа (див. риф2).
Ри́фовий ву́зол — особливий вид вузла, який легко і швидко можна зав’язати. Рифовий вузол. Вживається для зв’язування вірьовок лише однакового діаметра, тому що тонка вірьовка, зв’язана з товстою, легко витягається з вузла (В дорогу, 1953, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 545.