РИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рича́ти. Звір усе наближався,.. чулось вже далеке ричання (Коцюб., І, 1955, 315); Лише інколи під подертою одежиною в болях корчилось його тіло і чулося божевільне ричання (Баш, На землі.., 1957, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 546.