РОБІ́ТНЯ, і, ж., діал. Майстерня. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Л. Укр., III, 1952, 44); * Образно. Гете видав свою переписку з Шіллером, свої спомини.., де сучасники уперше могли заглянути в духовну робітню великих поетів (Фр., XVI, 1955, 391); // Цех. В канцелярії записали їх [робітників] прізвища і повели на фабрику. Проходили через широкі окремі робітні (Ірчан, II, 1953, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 586.