РОГОВИ́НА, и, ж. Рогова речовина. Чому крізь тонку роговину просвічує промінь, А рідина не проходить? (Зеров, Вибр., 1966, 169); Він кинув у шухляду вороний шматок сталі з різьбленою роговиною на короткій ручці і безсило схилився просто на одкриту шухляду (Епік, Тв., 1958, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 592.