РОДА́К, а́, діал. Родич. [Василь:] Оце я зараз несу роботу в містечко та забіжу до писаря, він мені родак і щось-то вже він мені порадить! (Кроп., І, 1958, 171); — Їжте, скільки душа ваша запрагне. Тут вистачить і на вашу жінку, і на ваших діток, і на всеньких родаків, хоч їх у вас — батальйон! (Гончар, ІІІ, 1959, 128); — Змовилися проти нас Петричкові родаки, — сказала [Олена] Михайлові, який щойно взяв її до танцю (Томч., Жменяки, 1964, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 592.