РОДО́ВИЩЕ, а, с., яке, чого. Природне скупчення корисних копалин у будь-якій ділянці земної кори у величезній кількості. Обрисувались лінії дивовижних озер, коронами спалахували діамантові родовища (Стельмах, Хліб.., 1959, 156); — Наше завдання не тільки відшукати родовища золота, але й описати ті глухі закутки сахалінської тайги (Донч., III, 1956, 204); * Образно. Величезну кількість пісень останнім часом записано фольклористами РРФСР, України, Білорусії. Все це свідчить про багатющі, справді невичерпні родовища слов’янської народної пісні (Нар. тв. та етн., 1, 1968, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 597.