РОЖАЇ́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що родю́чий 1. Темнолисті вишні, гіллясті груші, рожаїсті яблуні не змогли прикрити землі від ясного сонячного проміння (Мирний, III, 1954, 348); Звідки на буковинських полях взялась отака рожаїста, повнозерна кукурудза? Адже колись тут ледь животіли низенькі, хирляві стебельця «верховинки» (Рад. Укр., 1.ІІІ 1964, 2); // Який має велике розлоге гілля (про дерево). Он над водою рожаїста верба стоїть, гілки свої аж на саму воду поклала (Мирний, III, 1954, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 598.