РОЖЕ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до роже́вий 1, 2. Прокинувся серед ночі на холодному піску, прокинувся в захваті й нетерплячці, кінчивши у сні кувати троянду. Ще бачив я її густу рожевість, ще відчував у руці її вагу (Ю. Янов., II, 1958, 224); Уже при землі негуста рожевість проміння спліталася з голубим розливчастим одсвітом надвечірнього снігу.., коли Марія підходила до комірчини (Стельмах, І, 1962, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 599.