РОЖЕВІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до рожеві́ти. Голосно, міцно позіхнула [жінка], дивлячись на рожевіючий схід (Гончар, Новели, 1954, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 599.