РОЗ’Є́ДНАНІСТЬ, ності, ж. Відсутність зв’язку, спілкування між ким-, чим-небудь. — Думаю так, що не ворог страшний, а наша роз’єднаність (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 432); Однією з характерних особливостей сучасної науки є те, що вона переборює колишню роз’єднаність і відособленість між окремими галузями знань (Ком. Укр., 9, 1962, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 676.