РОЗ’Є́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗ’ЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Відокремлювати, відділяти одне від одного те, що стикається, з’єднується. Роз’єднувати віконну раму; // Переривати зв’язок, порушувати контакт в електромережі. Телефоністка сказала: «Ваш час закінчився, роз’єдную». І роз’єднала (Лев., Драми.., 1967, 296); З окопу ішли добровольці На греблю — шукати дроти. Знайти, роз’єднати, розрізать — Таким був героям наказ (Нагн., Пісня, 1949, 120); // Знаходячись поміж чим-небудь, відокремлювати, відмежовувати одне від одного. Протоки роз’єднують ділянки суші (Фіз. геогр., 5, 1956, 55); Скоро зима. Довга, сніжиста, гірська зима. Навіть у селі глибокі сніги роз’єднують гуцульські хати одну від одної на багато місяців (Хотк., Довбуш, 1965, 363); * Образно. Ніч роз’єднувала два ворожі табори — фільварок і село (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 89); // Віддаляти одне від одного, розділяти тих, хто перебуває разом. Розмова урвалась. Людський потік знову роз’єднав їх (Кол., Терен.., 1959, 51); Братів роз’єднав підкучерявлений, схожий на молодого чорта, з навіки здивованими очима,.. помічник пристава (Стельмах, І, 1962, 598); *Образно. І океанів тих немає, Щоб вірні роз’єднать серця… (Рильський, Мости, 1948, 53).
2. також без додатка. Відокремлювати одного від одного, позбавляти єдності. [Шевченко:] Цар, неситий кат, жорстокий, лютий — роз’єднує народи, щоб душить (Тич., II, 1947, 142); Барикада роз’єднує не тому, що за нею гармати, а тому, що за нею інший — ворожий нам світ! (Коч., II, 1956, 29).
3. перен. Позбавляти згуртованості, єдності. Суспільна соціалістична власність не роз’єднує, а, навпаки, з’єднує людей, їх особисті й суспільні інтереси збігаються (Ком. Укр., 4, 1961, 38); Киньмо звади й свари, все, що роз’єднало нас (Фр., XI, 1952, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 676.