Роз’їздка, ки, ж.
1) Разъѣздъ. Грин. III. 493.
2) Объѣздъ, рекогносцировка. Запорожці посилали в степи на роз’їздку козаків. Стор. ГІ. 162. Ум. Роз’їздочка. А в середу роз’їздочка. Грин. III. 493.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 47.