РОЗБАГНИ́ТИСЯ, и́ться, док., розм. Стати багнистим, таким, по якому важко або неможливо йти, їхати. Осінь не забарилась.. Шляхи розбагнилися, поля почорніли, дерева засмутилися (Збан., Курил. о-ви, 1963, 177); // безос. Незабаром розтануть сніги,.. розбагниться, розкисне так, що хоч-не-хоч, а вже й з хати не вийдеш (Збан., Сеспель, 1961, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 601.