РОЗБІ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який розбігається (у 3 знач.) звідкись, від чого-небудь у різні боки. Будь-яке судно, пливучи, створює систему поперечних і розбіжних хвиль (Веч. Київ, 4.ХІІ 1968, 4).
2. Суперечливий, несумісний змістом. Як важко розбіжні думки поєднати! (Перв., II, 1958, 393); За кілька днів комсомольці наткнулися ще на один документ, за яким приблизно можна було визначити нафтовий район. Але відомості були далеко не повні, розбіжні (Донч., II, 1956, 20).
3. Неоднаковий, різний. Будь же [Діана] велика, прославлена Під іменами розбіжними (Зеров, Вибр., 1966, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 611.