РОЗВ’ЯЗА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розв’яза́ти, розв’я́зувати. Розв’язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно. Грізним зором мене пік (Граб., І, 1959, 464); Варя приступала до розв’язання математичної задачі (Донч., V, 1957, 363); Уже не сумнівався [М. Гоголь], що знайшов вірне розв’язання всього того, що так мучило останнім часом (Полт., Повість.., 1960, 207); При розв’язанні як великих і складних питань, так і звичайних буденних справ люди завжди звертаються до досвіду минулого (Ком. Укр., 10, 1966, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 641.