РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 625.