РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗВЕСЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док. Ставати веселим, радісним, мати веселий, радісний настрій. — Наші тато, як розвеселяться, все люблять про того чумака розказувати, що вперше біля моря опинивсь та хотів воли напоїти (Гончар, Тронка, 1963, 247); Галя зовсім розвеселилася і аж ніяк не боялася чужого дяді (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 382); // тільки док. Провести час у розвагах, веселощах. — Напрацюєшся цілий тиждень — в неділю хочеться одпочити, розвеселитися… Дома скучно сидіти (Коцюб., І, 1955, 451); Гості в гридниці розвеселилися, розбушувалися. Вже глуха ніч, а весілля тільки в розпалі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 561); // Сповнюватися веселощами, радістю. В робочих днях гомоном дітвори через кілька годин оживляється, розвеселяється моя пустиня (У. Кравч., Вибр., 1958, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 628.