РОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розві́дник 1, 3, 4. Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв’язковою і розвідницею (Коз., Гарячі руки, 1960, 109); Незвичайними не лише своєю красою здавалися її темно-карі очі, в глибині яких то спалахували, то пригасали білі іскорки. Це були очі людини, якій треба і яка вміє все бачити й помічати, все карбувати в своїй пам’яті, очі розвідниці (Жур., Вел. розмова, 1955, 92).
РОЗВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до розвідни́к.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 634.