РОЗГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин. На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Янов., І, 1954, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 651.