РОЗГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗГОРОДИ́ТИСЯ, роджу́ся, ро́дишся, док.
1. Відокремлюватися один від одного загородою, перегородкою, перепоною, барикадами і т. ін. Рушниці у всіх дерев’яні, стрілянина відкладається до слушного часу, а люди, що жили, боролись і вмирали поруч, розгороджуються на ніч барикадами (Ю. Янов., II, 1958, 68); // Відгороджуватися від кого-небудь. Від кого люди розгородилися? Від якого ворога захищають своє добро отими тинами невисокими? (Мирний, IV, 1955, 321).
2. тільки недок. Пас. до розгоро́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 654.