РОЗГОРІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Який розгорівся; розгарячений, розпашілий. Несмілим, розгорілим, переляканим поглядом окинула я його гарне, тепер аж побіліле обличчя (Коб., І, 1956, 235); Коли свіже, трохи зимнє повітря так приємно подихає на розгорілі лиця, можна гратися, можна бігати.. без кінця (Вас., І, 1959, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 653.