РОЗГУТО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Розговоритися. На другий рік, десь знов о такім часі, здибав я старого вугляра. Розгуторився з ним про його життя (Фр., І, 1955, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 661.