РОЗГІ́ЛЛЯ, я, с., рідко. Те саме, що розви́лка 1. Бджоли дзвонять на розгіллях срібних, В золотім купаються меду (Вирган, В розп. літа, 1959, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 647.