РОЗДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, док., розм., рідко. Відвикнути від людей. І не здоровкається дитина — роздичавіла (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 665.