РОЗДОСА́ДУВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздоса́дувати. — Здоров, Ренський! .. — Здоров, — недбало відповів на вітання двадцятилітній непосидючий юнак, видно, роздосадуваний тим, що йому перешкодили довести до кінця якусь справу (Збан., Сеспель, 1961, 321).
2. у знач. прикм. Який відчув досаду (у 1 знач.). Роздосадуваний, він позирає в спину солдатові (Смолич, Мир.., 1958, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 668.